21.08.2015 14:52:00

Презентація програми "Миротворення: Роль жінок". Звернення Голови Спілки Жінок України.

Доброго дня, дорогі подруги, доброго дня шановні гості!

Доброго всім нам дня. І головне – мирного. Погодьтеся, що раніше навіть важко було уявити… ні, не важко, просто неможливо було уявити, що у нашому з вами житті, реальному, буденному житті побажання миру може зі суто теоретичного перетворитися на таке, яким воно є сьогодні.

Сьогодні, кажучи про мирний день, ми маємо на увазі такий день, коли нікого з наших близьких – дітей, чоловіків чи друзів не буде вбито, чи скалічено, день, коли жодна жінка не побиватиметься над труною з загиблим і жодне дитинча не втратить батька на цій клятій війні.

Згадаємо всіх поіменно
Горем згадаєм своїм
Це ж потрібно не мертвим
Це потрібно живим!

Складно уявити щось більш важніше, ніж прагнення до миру у часи війни. Мир - нагальна потреба для всіх нас в Україні. Але величезним запитанням залишається те, як досягти його: Мінське перемир’я остаточно провалилося, триває збройне протистояння у Луганській та Донецькій областях, кількість офіційно зареєстрованих вимушених переселенців, які намагаються розпочати нове життя у безпечніших регіонах перевищила 1,34 мільйонів, і це лише офіційна статистика, а неофіційні цифри ще вищі.

Хор голосів, доведених до відчаю, повних болю, розчарування, страху голосно лунає в українському суспільстві. І абсолютно незрозуміло, як подолати цей відчай, і почати говорити в наративі миру, а не війни.

За час від початку війни, яку чомусь більше року вперто називають антитерористичною операцією, ми набули страшних звичок. Звикли до того, що майже кожного дня гинуть люди. Наші люди! Звикли до переповнених шпиталів, до обміну полоненими, звикли збирати гроші на бронежилети, прилади нічного бачення, термобілизну… Звикли до слів «біженці» і «переміщені особи», звикли до того, що волонтери роблять те, чого не робить держава. А мусила б робити.

У травні минулого року нам пообіцяли, а ми повірили, що за декілька тижнів це жахіття скінчиться. Даремно повірили. Бо стало ще гірше і ще страшніше. Бо вже після травня був Іловайськ, було Дебальцево… Багато чого було. І поки що кінця - краю не видно.

Де ж та межа між миром і війною, між війною і миром? І коли настає мир? І хто, насамперед, може ці питання розв’язати? Все більше питань і поки що, – жодних відповідей. На жаль.

Ми всі знаємо, що одним із найбільш руйнівних наслідків конфлікту на Донбасі є те, що він роз’єднав родини і громади по всій Україні. Єдиний спосіб подолати ворожість та нестачу довіри між різними групами українського суспільства - це прийти до взаєморозуміння.

За підтримки уряду Великої Британії, разом з колегами із канадської неурядової організації NGO “Stabilization Support Services” та наших колежанок із регіональних Спілок ми розробили програму «Миротворення в Україні: роль жінок». Ця ініціатива структурована як серія семінарів - діалогів. Вона стартує сьогодні , та триватиме до середини березня 2016 у 15-ти областях України.

Ми сподіваємось налагодити діалог між активістками жіночого руху, ВОЛОНТЕРКАМИ та просто НЕБАЙДУЖИМИ з різних регіонів України, створити майданчик, де вони зможуть висловити свої надії, побоювання, поділитися своїм баченням миру та примирення в Україні.

Ми отримали вагому підтримку керівників обласних адміністрацій. Хочу зачитати декілька слів з відповіді на наш лист керівника Луганської обласної військово – цивільної адміністрації, всім відомого волонтера Григорія Туки:

«Засвідчую Вам свою повагу та вдячність за роботу, спрямовану на відкриття нових можливостей для миротворчого діалогу та примирення в українському суспільстві. Луганська обласна адміністрація заявляє про підтримку та сприяння заходів проекту «Миротворення в Україні: роль жінок» у місті Северодонецьку.» І дуже приємно, що сьогодні у нашому зібранні разом з керівниками 15 обласних Спілок жінок України приймають участь і заступники голів обласних адміністрацій де заплановані заходи нашого проекту.

Ця програма буде реалізована в дусі не дуже відомої в Україні, але надзвичайно важливої для всього світу Резолюції ООН про жінок, мир та безпеку. 15 років тому Рада Безпеки ООН прийняла історичний документ UNSCR 1325, який визнає жінок активними учасниками запобігання та вирішення конфліктів, визнає той факт, що конфлікти по-різному впливають на жінок та чоловіків, та наполягає на необхідності включати жінок до всіх аспектів мирного процесу. Ця резолюція - про те, що необхідно підвищувати участь жінок та створювати можливості для їхнього лідерства у сфері миру та безпеки, про те, що необхідно долати ті виклики, з якими жінки стикаються в своїх зусиллях відбудови миру у регіонах, постраждалих від конфлікту.

Цього року Рада Безпеки ООН проводитиме ревізію впровадження Резолюції 1325. У зв’язку з цим ООН проводить спеціальне глобальне дослідження. І ми сподіваємося зробити свій внесок у його результати. Нам би хотілося доповнити його досвідом жінок із України. Адже не так багато країн стикалися із ситуацією гібридної війни. Крім того, роль жінок у Україні є якщо не унікальною, то принаймні набагато багатограннішою, ніж в багатьох інших країнах. Тож мусимо якнайшвидше всіма можливими засобами долучатися до справи пошуку того жаданого миру, який потрібен нам як повітря, як саме життя. Бо мир то і є життя!

Женщина всегда хочет мира! Исходя из природы своей. Из того, какой ее создал Бог! Да потому, что самой природой в нас заложен материнский инстинкт, инстинкт сохранения семьи, а значит и сохранение мира!

Есть одна пословица, – очень правильная, как мне кажется. Французы приписывают ее авторство себе, итальянцы себе, а звучит она так: «Чего хочет женщина, – того хочет Бог». А женщина всегда хочет мира! И все мы знаем, что если женщина чего то захочет – она обязательно добъется своего!

И еще об одном. Если бы соотношение женщин и мужчин во власти соответствовало их реальному соотношению в жизни, а женщин у нас, прошу заметить, 54% населения, то, может быть, и результаты были бы не такими плачевными.

В Финляндии, Голландии, Германии, Норвегии, Швеции, других достаточно успешных странах, женщины во власти составляют от 30 до 40%. А у нас 12%. Браво и это называется равенство. И, к слову сказать, это пока лучший результат за всю историю независимой Украины. В прошлом созыве Верховной Рады было только 9% женщин. А если учесть, сколько из этих 9% было купленных мандатов?

Правда, есть над чем подумать? Кроме того, существует зависимость, давно выявленная социологией и подтвержденная статистикой. Чем больше женщин во власти, тем дольше продолжительность жизни мужчин.

Ми розуміємо, що примирення - це довготерміновий процес, який включає в себе пошуки правди, правосуддя, зцілення та пробачення. І наша мета - зупинити війну!

Матері, любі сестри! Візьмімося хутко і міцно одна одну за руки! У нас з Вами єдина мати - це наша Україна! Подивімося в очі одна одній, посміхнемося і об’єднаймося для того, щоб були живі та здорові наші діти, наші батьки, наші чоловіки! Щоб розквітла під мирним небом наша рідна українська земля!

Слава Україні!