28.08.2015 14:52:00

Програма «Миротворчість в Україні: роль жінок» – приймає Чернігів

27-28 серпня 2015 року відбувся дводенний семінар, найперший із запланованих у рамках Програми «Миротворення в Україні: жіноче обличчя миру». Наша рідна Чернігівська земля радо вітала гостей із Запоріжжя, Миколаївщини, Рівненщини, Кіровоградщини.

Щира подяка організаторам семінару – Всеукраїнській організації Спілки жінок України та Посольству Великої Британії в Україні – за надану можливість співпраці і позитивного спілкування.

На перший погляд, тема заходу - «Миротворення в Україні: жіноче обличчя миру» - передбачала лише обговорення болючих тем, роз’ятрення душевних ран, вибух суперечок. І це мало місце. Проте, жінки-учасниці семінару всупереч всьому прагнули сприяти конструктивному діалогу без неповаги і взаємних звинувачень, без конфліктів і непорозумінь. І вони знайшли однодумців! Збіг? Не думаю. Адже протягом обговорення учасниці дійшли висновку, що від особистого ставлення до ситуації, від запиту, який ми формуємо, залежить відповідь, яку ми отримуємо і на яку заслуговуємо (подобається це нам чи ні). Але про все по черзі.

До обговорення у групах були запропоновані наступні теми: «Як жінки можуть вплинути на встановлення миру на Донбасі», «Спільні цінності як основа миру», «Конфлікт та примирення крізь призму родини», «Діалог як база для побудови довіри та миру», «Вплив конфлікту на Донбасі на Чернігівську та інші області».

Формат зустрічі передбачав можливість виступу всіх учасниць семінару як з вищезгаданих питань так і з асоціаціями, які вони викликали. Особлива повага модераторам груп, які створили атмосферу щирості та довіри, що спонукало учасниць до відвертості й діалогу.

І, як це завжди буває з жінками, від обговорення глобальних проблем ми перейшли на особисті (хоч і в рамках заданої теми). І постали питання виховання дітей, взаємин з рідними, волонтерської роботи, патріотичного виховання і багато-багато інших. І поступово, на перший погляд ніяк не пов’язані між собою монологи, об’єдналися у спільну картину, у єдине розуміння однієї теми – ролі жінки у миротворенні в Україні. Це хвилююче відчуття, коли твоя особиста думка стає частиною спільного бачення!

Як жінки з активною громадянською позицією, ми одразу ж хотіли б величезних зрушень у свідомості опонентів, у суспільстві, країні. Та розпочати зміни довелося з найскладнішого - зі змін у власній свідомості, визначенні ролі особистості у подіях сьогодення.

І ось яких висновків ми дійшли:

  • Для успішного вирішення зовнішніх конфліктів доцільно розв’язати конфлікти внутрішні, визначитися з пріоритетними напрямками і діями для їх подолання. Біль, гнів, розчарування – це невід’ємні частини людського буття, але вони не конструктивні. Слід подумати, що Я особисто можу зробити для покращення ситуації. І від думок перейти до дій.
  • Маленькі кроки – це добре! Я можу примиритися з рідними, створити інформаційну інтернет-сторінку, організувати навчання чи іншу діяльність і ще багато інших дій, відповідно до своїх уподобань і нахилів. І головне – усвідомити, що це моя місія і мій світ, на який я впливаю щодня.
  • Я можу відчути чужий біль як власний і допомогти ближньому у біді. Але я не перебиратиму на себе всі його функції і відповідальність. Я розумію ступінь своєї відповідальності і знаю де її межа. Я не впливатиму на те, на що не маю впливу.
  • Я не можу змінити навіть своє найближче і найдорожче оточення, як би мені цього не хотілося. Я можу лише змінитися сама. Мої нові думки, слова, вчинки прихилять до мене тих, хто також прагне до змін.
  • Сім’я – це команда однодумців. Якщо думки не збігаються, моє завдання – загасити конфлікт. Засоби для цього різні: я виховую власним прикладом, акцентую увагу на спільних цінностях, повазі, зв’язку поколінь, на спільному плануванні майбутнього. Щаслива країна – це багато дружних сімей. І тому моя щаслива сім'я – це мої мета і натхнення.
  • Найближче оточення – це моє відображення. Тому я готова слухати і чути. Хоча я маю власну життєву історію, проте, не нав’язую порад. Я слухаю критику, якщо вона конструктивна. Я не можу прожити життя іншої людини, тому нікого не засуджую. Я готова до діалогу і поважаю думку інших, навіть якщо вона не збігається з моєю власною.
  • Я не можу навчити, виховати, прищепити те, чого не маю сама. Мої діти, мої близькі будуть схожі на мене, тому самовиховання і саморозвиток – моя найперша мета. Я відвідую семінари, читаю, подорожую. Я мало дивлюся TV. Я не слухаю і не поширюю пліток.
  • Я знаходжу і згуртовую однодумців у різних сферах, організовую власну діяльність і роботу інших. Я беру участь у громадських об’єднаннях та підтримую громадські ініціативи. Я висловлюю свою думку не лише у вузькому колі, а й у соціальних мережах та ЗМІ. Як людина, фахівець, волонтер я надаю допомогу тим, хто її потребує.
  • Я жінка і можу багато, проте, далеко не все. Тому я звертаюся по допомогу - психологічну, соціальну, економічну - коли вона мені потрібна. Ніхто не знатиме про мої потреби, доки я їх не озвучу.
  • Я дбаю про себе, адже від мене багато залежить. Я – Берегиня родини, роду, країни. Я – це Україна!

Самою долею жінка покликана зберігати мир і спокій у родині, соціумі, країні. А головна зброя жінки – це спокій. Спокій не як символ байдужості, а як ознака мудрості. Як казали у сиву давнину: «Говори голосно, щоб тебе послухали. Говори тихо, щоб тебе почули».

Серед позитивних зрушень в українському суспільстві учасники семінару зазначили консолідацію зусиль у напрямку вирішення конфліктів, пошук шляхів і мотиваторів до діалогу і примирення. Так, у інтернет-просторі з’явилася пам’ятка мирному населенню під час інформаційної війни. Ось її дослівний переклад українською.

Пам’ятка мирному населенню під час інформаційної війни:

  • Будь-яка війна закінчиться.
  • Кожен народ складається з різних людей. Не всі беруть участь у війні і не слід звинувачувати всіх поспіль.
  • Політики домовляться між собою, а ти житимеш з тим брудом, яким чорнив опонентів.
  • Не розповсюджуй інформацію, у якій не впевнений 100-відсотково. Кажи чи пиши лише про те, що бачив не власні очі.
  • Свою думку про політику висловлюй толерантно – не обов’язково ображати когось.
  • Не подобається думка іншої людини – критикуй думку, а не людину, адже ти можливо з нею зовсім незнайомий (чи знайомий надто добре, щоб псувати взаємини).
  • Ненавидіти незнайомих людей – це патологія.
  • Взаємини між людьми дуже складні навіть на рівні сім'ї чи колективу. Між державами ще складніші. Не поспішай з висновками.
  • Завжди залишайся людиною і пам’ятай п.1 - Будь-яка війна обов’язково закінчиться.

А наостанок хотілося б пригадати слова Джона Ф.Кеннеді, які він промовив у нелегкі для Америки часи: «Не питай, що країна зробила для тебе. Спитай себе, що ти зробив для країни». Жінки роблять надзвичайні, неймовірні речі і їм не слід применшувати власні досягнення – це, мовляв, краплина в морі… Краплі води, як відомо, точать камінь, а ще напувають, живлять, квітчають все навкруги. Достоту як і самі жінки.

З любов’ю та повагою
Жінки Чернігівщини

Також про подію:

Інтернет-видання «Хвиля Десни»: http://www.hvilya.com/blog/primirennja_kriz_slozi_ta_rozmovi/2015-09-03-2020

Сайт Запорізької облдержадміністрації: http://www.zoda.gov.ua/news/28419/zhinki-objednujutsya-zaradi-primirennya.html